Не так давно я з жахом зрозуміла,
Що зовсім не крилата я. Безкрила!
Вірші
В моїй душі
І дивні акварелі –
Лиш крик безпомічний в розпеченій пустелі!
Хто знищив крила? Жодної пір’їнки
Не залишилось в горе-бедуїнки!
Бреду,
Як по льоду,
Що обпікає ноги,
Пісками почуттів, сум’яттями тривоги.
Стенаю: хто посмів зусиль докласти,
Щоб довелось мені додолу впасти?
Вина –
Моя сповна!
Приходить розуміння:
Чим вище ти злетиш, болючіше падіння.
Час гоїть рани і лікує душу.
Я подолати цю пустелю мушу!
Любов
Напнула знов
Вогненних мрій вітрила.
Писатиму! Свербить! То відростають крила…
Пустельними пiсками почуттiв
© Copyright: Маргарита Шеверногая, 2013
Свидетельство о публикации №113011504663
Свидетельство о публикации №113011504663
Рецензии