Не люб ты князь

Князь, прымай сваiх сватоу,
Ды прымай з пашанай.
Стол гасцям сваiм гатоу,
З медавухай пьянай.

Дачку нам сваю аддай,
Князю яна люба.
Шчасця маладым жадай,
Павядзём да шлюба!

Ой не люб ёй гэты князь, не глядзелi б вочы,
Яна плакала, малiлась, Божаньку усе ночы.
Ой не люб ёй гэты князь, пажалей жа мацi,
Як жа з iм жыццё пражыць, жыць i не кахацi.

Пад вянец яе вядуць,
З князям, супастатам.
Слёзы горкiя бягуць,
У чым жа вiнавата?

I правмовiла кнзёуна, не бываць такому,
Лепей душачку аддам, Богу я святому.
Праклiналi род сваты, бацькi сваю дочку,
Ды i выгналi яе, голенькую у ночку.

Колькi ж яна нацярпелась,
Колькi слёз пралiла.
Мо каханнем сэрдца грэлась,
Душа не застыла.

Абвянчалася з каханым,
Яна цёмнай ночкай.
Нарадзiуся сын жаданы,
Ну а потым дочка.

I ад гэтай вось князёуны,
Род мой i вядзецца.
Мы кахаем толькi сэрдцам,
Покуль яно бьецца.

2013-01-15
Белорусский язык (белор. беларуская мова)
*******
Перевод на украинский язык
Людмила Журавлёва

Князь, приймай своїх сватiв,
 Та приймай з пошаною.
 Стiл гостям своїм готов,
 З медовухою п'янкою.

 Доньку нам свою віддай,
 Князю, вона любая.
 Щастя молодим бажай,
 Поведем до шлюбу!

 Ой не любий їй той князь, не гляділи б очі,
 Вона плакала, молилась, Богу усі ночі.
 Ой не любий отой князь, пожалій же мати,
 Як же з ним життя прожить, жити й не кохати.

 Під вінець її ведуть,
 З князем супастатом.
 Сльози гіркiї течуть,
 В чому ж винувата?

 I промовила князівна, не бувать такому,
 Краще душеньку віддам, Богу я святому.
 Проклинали рід свати, батьки свою дочку,
 Та i вигнали її, босоніж у нічку.

 Скільки ж вона натерпiлась,
 Скільки ж сліз пролила.
 Та коханням серце грілось,
 Душа не застигла.

 Обвінчалася з коханим,
 Вона нічкою темною.
 Народився син жаданий,
 Ну а потім донька.

 I вiд тої , від князівни,
 Рід мiй i ведеться.
 Ми кохаєм тiльки серцем,
 Поки воно б'ється.

Аличка07   16.01.2013