Не зміг мовчати, дивлячись у вічі,
Дівчині, що привабила колись.
Сказав “кохаю” – щастя на обличчі
Рука в руці, крокуємо кудись.
Прекрасна казка вилилась у драму
Кохання сон лиш в книзі без кінця.
А я тягну з колоди “піку даму”
Не бачачи підступного вінця.
Наплив вагань, без бой серце б’ється.
Мабуть мені закоханість здається?
Прямує погляд вдаль і в нікуди
Кохання рана глибша за сліди.
18.3.2003 р.
Чи кохаю?
© Copyright: Сергей Каминский Киев, 2013
Свидетельство о публикации №113011408727
Свидетельство о публикации №113011408727
Рецензии