Ганна Осадко. Перстень

                Ганна Осадко.
 

                ПЕРСТЕНЬ

        Глеб Ходорковский (перевод)
             
                ПЕРСТЕНЬ.

    Подари мне серебряный перстень,
    чтобы металл его был тёмным и тёплым:
    широкий ободок месяца ладно обнимет мой указательный палец,
    заснувшей змеёй обовьётся вокруг сердца,
    и подмигнёт зелёным единственным оком -
    капелькой изумруда.

    И полетят сны, и опадут снега,
    и расцветёт герань - что же ещё ей делать
    на этом пустом подоконнике,
    глядя  одним цветком на заснеженную Площадь Рынков,
    а другим - на нас в тишине дома...

    Среди ночи проснуться и схватить тебя  зА руку
    Не приснлся ли?
    Щебетухам-синицам сало крошить поутру и на ветках развесить
    как новогодний подарок,
    и ожидать весну -
    зелёную, вечную:
    как в старом зеркале очи,
    как в перстне твоём
    зёрнышко.

              *   *   *   


             каблучка
Ганна Осадко
Подаруй мені срібну каблучку –
щоби метал її був темний і теплий:
широкий обідок місяця ладно обніме мій вказівний палець,
заснулою змією обів'ється докруж серця,
і мигне єдиним зеленим оком –
крапелькою смарагду.

І сни летітитимуть, і сніги падатимуть,
І герань цвістиме, бо що ж їй іще робити
На цьому порожньому підвіконні,
Дивлячись однією квіткою на засніжену Ринкову Площу,
А другою – на нас у затишку хати...

Зітхати посеред ночі, зі сну хапати тебе за руку –
Чи ж не наснився?
Синицям-щебетухам зрання сало кришити,на гілочки вішати,
Як новорічні дарунки,
Чекати на весну –
Зелену, вічну:
Як очі у старому люстрі,
Як зернятко у твоїй каблучці....


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111122008585