Все має намір затихати:
Пожежа, пристрасть чи любов.
Це просто треба пам’ятати,
Коли збираєш щепки мов.
Навчитись вабити прощення,
І далі сміло й легко йти,
Щоб знову відчувать натхнення,
Щоб нове щастя знов знайти.
Сказавши «Дякую» і «годі»,
«Пробач», «До зустрічі», «Бувай»,
Згадай мене в святій нагоді…
Чи взагалі не забувай.
А потім ринути у новість.
Узахліб пити сьогодення.
Та згодом, прочитавши повість,
Рушати далі, за натхненням…
Все має намір затихати,
Кінця добігли навіть рими…
То ж рушу двері відчиняти,
Де ще поети не творили….
Тиша десь опосеред
© Copyright: Кристина Медина, 2013
Свидетельство о публикации №113011406121
Свидетельство о публикации №113011406121
Рецензии