Душа нудьгується про Бога,
В Живого Бога віра ця,
І рветься дух мій лиш до Нього,
До Бога рідного, Вітця.
Зріднив Господь нас – ми як діти
Із Духом Праведним Святим,
І милий серцю Він повіки:
Надія, радість й щастя з Ним.
Душа нудьгується про Бога,
Про інше і не помишля,
Не хоче більш вона нічого,
Лиш Господа шука душа.
* По мотивах писання преподобного Силуана Афонського
Душа моя нудьгу за Тобою 192
© Copyright: Владимир Мирошник, 2013
Свидетельство о публикации №113011411031
Свидетельство о публикации №113011411031
Рецензии