Душа немов би наречена,
Ну а Господь – Він як жених,
Любов між ними нескінчена,
І смуток, як вони одні.
Господь без неї, Він страждає
І журиться, коли душа
Святого Духа забуває
Й тримать в собі не поспіша.
Душа, що Господа пізнала,
За Ним нудьгує й чує: Жди!
Тому, що з Ним вона дістала
Життя і радість назавжди.
* По мотивах писання преподобного Силуана Афонського
Душа моя нудьгу за Тобою 190
© Copyright: Владимир Мирошник, 2013
Свидетельство о публикации №113011411000
Свидетельство о публикации №113011411000
Рецензии