Душа моя нудьгу за Тобою 189

Коли Господь мене провідав,
Душа вже знала – Він прийшов,
Та тільки Гість пішов з обіду,
Душа нудьгує й кличе знов:

„О де Ти, Світло полум’яне,
О де Ти, Радосте моя?
Сліди Твої такі духмяні
В душі моїй – Тебе ж нема”.

Душа нудьгує і страждає:
„На серці сумно і болить,
Зустріти знов Тебе бажаю,
Ніщо мене не веселить,
Я ж Бога скривдила – це знаю,
Чи зможе Він мене простить,
Бо Він пішов із цього краю”.

*По мотивах писання преподобного Силуана Афонського


Рецензии