Доню моя, чому «невесела»? Чому зажурилась?
Як одружилась, – слізьми ти умилась…
Ми з татом, тебе кохали, для щастя ростили,
А в тебе личко змарніло, очі потускніли.
Твій сміх, як дзвіночок, веселив всім душу.
Твої ясні, сірі очі, зігрівали нам душу.
Було, як усміхнешся, наче сонце сяє
І твоєю добротою – хмари розганяє.
Ти у нас розквітала, як троянда в садочку.
Твої пісні журчали, як струмочок в гайочку.
Добротою своєю зігрівала старих і малих
То чому, зараз, в сльозах ти сидиш?
Чи чоловік тебе не кохає – з іншими гуляє,
Чи свекруха зла тебе ображає?
Чи може твоя доля, тебе відцуралась?
Доню моя, доню, що з тобою сталось?
Доню моя
© Copyright: Татьяна Дерновая, 2013
Свидетельство о публикации №113011309676
Свидетельство о публикации №113011309676
Рецензии