Собою бути важко. Особливо, коли маєш слабеньке уявлення про себе. Хто ти, тобі не скаже ніхто правдиво. Навіть Бог. Бо він – всеблагий Батько найбільше нас шкодує. Визволяє з наших власноруч побудованих пасток. Посилає янголів-охоронців. Показує пророчі сни. Нашіптує захисні молитви.
Ми – такі різні, що я боюся називати нас одним словом «люди». В цій універсальній формі, створеній за образом і подобою, кого тільки немає. Песиголовці та нащадки космічних прибульців, нефіліми та асури, кіборги, та просвітлені, смертні боги та безсмертні люди. Всюди серед людей світи, що часто не перетинаються зовсім. Нам важко порозумітися, бо наші мови з різних джерел витікають. А найбільше заважає страх в нашому Вавилоні. Тому не літаємо. А мусили б. Заповіт «не бійтеся» ще не усвідомили. Полетить першим той, хто перестане боятися. Це так само просто, як плавати…
9Х9 -9-
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113011308248
Свидетельство о публикации №113011308248
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.