Ніхто мене не розуміє.
Ніхто в душу не загляне мені.
Інколи, дуже тяжко буває,
Що нема бажання жити на землі.
Хто гроші має той панує.
В кого не має – гіркі сльози льє.
Людина щоденно добре працює
А зарплати ніхто не дає.
Розграбували, розпродали країну.
До безробіття людей призвели.
Діти голодні милостиню просять,
Щоб хто скільки зможе дали.
На пенсію теперішню, хіба можна прожити?
Хватає лише розрахуватись за світло і газ.
А як же далі без коштів їм жити?
Коли ціни на все зростають завжди у нас.
Та що ж, люди добрі у світі твориться?
Наркотики, горілка, розпутне життя…
А чиновники за портфелі деруться,
Що б мати, для себе, райське життя.
Боже наш, милосердний, зглянься над нами.
Не «чистих» на руку від влади звільни.
Хто чесно працює на благо країни –
Від спокуси та гріха їх борони…
Як тяжко жити...
© Copyright: Татьяна Дерновая, 2013
Свидетельство о публикации №113011311464
Свидетельство о публикации №113011311464
Рецензии