Любовь не потребует слов - Из Богдана Кушнирика

   БОГДАН  КУШНИРИК (http://www.stihi.ru/2013/01/12/2010)
----------------------------------------------------------
   Любов не потребує слів
         
Ти не сумуй, що не почула слів:
«Люблю тебе у Всесвіті єдину!».
Не язиком Господь любить велів,
а так, як любить матінка дитину,
як любить батько ниву восени,
коли вона віддячує хлібами,
як люблять волю козаків сини,
що йдуть на смерть, щоб не були рабами
праправнуки Івана Богуна…
Хіба не любить щедрі  руки  мами
калач із першого із жита борошна?

Слова – метелики, сніжинки на щоці –
не довговічні. Віри їм немає.
Злітають клятви, наче горобці,
спокуса в них, як в келиху ховає,
ховає зраду, як убивця ніж…
Не язиком Господь любить велів.
Любов приходить, як із неба вірш
і той, хто любить, не шукає слів!
Ідуть закохані крізь терни майбуття,
ідуть удвох щасливі до нестями -
Любов стає царицею життя
бо входить в серце ще у лоні мами!
   2013 р

----------------------------------------


   ЛЮБОВЬ НЕ ПОТРЕБУЕТ СЛОВ

Ты не печалься, что не слышишь слов:
«Люблю Тебя одну на целом свете!»
Так много у любви есть языков!
Так материнский всех понятней детям.

Отец твой любит скошенное поле-
Когда оно благодарит хлебами,
А сыновья казаков любят волю ,
Идя на смерть, чтобы не быть рабами.
Праправнуки Ивана Богуна…

Разве не любят руки твоей мамы
Замешивать муку из первого зерна?

Слова - снежинки на щеке и мотыльки -
Недолговечные. Не верь им, значит!
Слетают клятвы с губ, как воробьи...
И, соблазняя, яд в бокале прячет

Предательство... Убийца - нож в руках...
Любовь приходит, словно с неба стих.
Но бог любить велел не на словах,
И тот , кто любит, тот не ищет их!

Идут влюблённые сквозь тернии миров,
Идут вдвоём счастливые без памяти -
Любовь царицею взойдёт в их дом,
Как входит в сердце ещё в лоне матери!