Ганна Осадко. Мой ангел

             Ганна Осадко.

             МОЙ АНГЕЛ.

  Мой ангел
  деревянным гребешком
  расчёсывал меня  по утрам
  распутывал нежными пальцами мои непослушные волосы
  цветастые ленты любви заплетал в мышиные хвостики,
  я его не видела - ощущала,
  чуяла как по кончикам пальцев стекала нежность...
...он потом
   поцеловал меня в темя,
   сказал :
  "Вот и всё. Живи."

   Плачь-не-плачь,
   ищи-не ищи -
   улетел:
   солнышки в небе конфетами угощать,
   подавать отчаявшимся надежду
   на счастливое-светлое-завтра.

...а гребешок оставил...
   Значит, когда-то вернётся.   
               

               *   *   *

Мiй ангел
Ганна Осадко
 Мій ангел
 Із дерев'яним гребінцем у руках –
 Розчісував мене щоранку,
 Пальцями ніжними розплутував волосся моє нечемне,
 Барвисті стрічки любові заплітав у миршаві кіски,
 Не бачила його, відчувала –
 Пучки стікали ніжністю,
 А потім
 у тім'я поцілував:
 «От і усе. Живи».

 Плач-не-плач,
 Озирайся-не озирайся –
 Полетів уже:
 Сонечок небесних цукерками годувати,
 Людям заплаканим надію давати
 На світле-щасливе-завтра.

 … а гребінець - залишив…
 Отже, колись повернеться.


© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112021409107