Повернувся до нас...
І багрянцем покрився мій сад.
Сизо-білий стелився туман –
Час нездійснених мрій і оман.
Моросить пізня осінь дощем,
А на серці лишається щем.
Так хотілося щастя душі,
Залишились одні міражі.
Як набридли холодні дощі.
Плачуть трави, дерева, кущі,
Навкруги розстелилась пітьма,
Бо на світі тебе вже нема.
І в осінні холодні ті дні
Запалю я свічу по тобі.
Ти навіки пішов із життя
І не буде тому вороття.
Свидетельство о публикации №113011202420