За веселкою

23 Апр, 2009

Сонечко сходить. Зорі згасають. Світанок...
Що це? Чую, прокинулися малята...
В торбинку- окрайчики хліба... Й на ганок!
- Куди це так рано!? - Ми, мамо, Веселку шукати.
- Веселку? Це ж треба? Та де ж ви її знайдете?
Вона разом з дощиком сонячним, теплим мандрує.
- А ми... З того дерева, та на хмаринку... Й до неба....
А, там вже дізнаємось, де та Веселка ночує.
- Ну , добре,- погоджуюсь - А можна й мені із вами?
Я , також хотіла б торкнутись до неї рукою.
Замислились хвильку: " Гаразд вже, збирайся, мамо.
Ну, що тут поробиш, візьмемо тебе з собою."
-Веселку чарівну зустрінемо тільки влітку,
а зараз, нажаль, до літа ще так далеко.
Вона сюди прийде, коли уже з"являться дітки,
В гніздечку, у гарного білого птаха - Лелеки!
Тому, доведеться , з мандрівкою всім зачекати.
Вже - сонце зійшло! І час готувати сніданок.
Веселка повернеться! Зараз, ходімо до хати.
Прокинулись діти. Турботи щоденні... Ранок.