Адрi

Пахне стомлена хвоя. Ще блимають вогники на
Невеличкій ялинці, що стала сьогодні сумна.
Срібний ангел неначе заснув на самому вершечку.
Аромат ледь відчутний солодких, як мед, мандарин
Ще витає в кімнаті, кружляючи поміж гардин,
Ще цукерки блищать у різдвянім, із вовни, мішечку.

Біля ніжки канапи жовтіє покинутий м'яч,
Заховався колись від усіх цей невтомний втікач,
І забули про нього, хоч довго шукали й завзято.
За вікном, у сніжинки, ховається ще один день,
І самотності холод на плечі сідає. Лишень
Гріє сонечком спомин про сірі твої оченята.

Пролягли поміж нами дороги, сніги і міста,
Та згадаю тебе і усмішка торкає уста.

08.01.2013г.


Рецензии
Прекрасний вірш, люба Наталочка! Чудуюсь, милуюсь! З ніжністю Марго

Маргарита Метелецкая   10.02.2013 12:49     Заявить о нарушении
Дякую, мила Марго!
Внученька Адріана - то світлий промінчик життя!
Тільки от живуть вони від мене далеко...

Наталя Мазур   13.02.2013 00:36   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.