Тільки й світла - у віконці,
Серцем - у неволю...
Полишила в ополонці
Я дівочу долю.
Як плела собі віночок,
Щастя загадала -
Та й пустила у струмочок,
Щоб вода забрала.
Сподівалася, що річка
Прийме - та й до моря...
Зачепилась, мабуть, стрічка
За кілочок горя.
І незчулась, як хмаринки
Залягли на сонці -
Мій віночок, до крижинки,
Змерз у ополонці.
9.01.2013
Вiночок
© Copyright: Наталья Мироненко, 2013
Свидетельство о публикации №113011100928
Свидетельство о публикации №113011100928
Рецензии
Грустный певучий стих... Очень нравится украинская мова.
Марина Попенова 11.01.2013 09:56 • Заявить о нарушении
Марина Попенова 11.01.2013 09:56 • Заявить о нарушении