Людина - це дзвін,
переможно співає в небі,
а потім в землі замовкає.
Пабло Неруда
Ми смертні, ми приречені; й думки сумні,
Так непомітно відлітають наші дні.
Життя кипить в турботах, у труді.
Для чого ж живемо тоді?
Щоб народить дітей, закласти зелен-сад,
З цвітіння перейти у тихий листопад,
А потім стліти, стліти у труні...
Ні, не для мене це, й не по мені!
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113011106158
Свидетельство о публикации №113011106158
Рецензии