Можливо?

Вирує в душах спільне щось із морем,
Що котить стало повних вод блакить:
В чуттях – тремке, із суші – неозоре,
Плюскоче й шириться по снах століть.

Так часом хвилі:  лагідні й шалені,
Зродившись враз у серденьку чуттям,
Несуть комусь у щирім одкровенні –
Кохання вість, що сповнена життям!

В невпиннім танці котяться одвіку –
Збивають в пишну піну мить снаги.
Ще більш як зорі, непідвладні ліку –
І до знемоги пестять береги...

Ген-ген на яхтах вітер пне вітрила,
Несе на хвилях білу суть думок –
Летить вона удалеч легкокрила,
Можливо, в русі тім – до Неба крок?


Рецензии
Можливо...
Кожен Ваш вірш, Валентино - наче пісня!
Подальшого натхнення! І нехай душа завжди співає!

Анна Олейникова Композитор Детск   16.01.2013 01:01     Заявить о нарушении
Варто лише уявити собі мить, в якій "душа співає", і відразу усі найкращі зичення, гармонійно вкладаються в ці слова! Щиро дякую, люба моя Анно! Все навзаєм, хороша!

Валентина Чайковская   16.01.2013 09:29   Заявить о нарушении
Більшість митців творить не завдяки, а всупереч... Не дивлячись на усілякі негаразди, будемо митцями своєї справи! Тож хай щастить!:)

Анна Олейникова Композитор Детск   16.01.2013 19:40   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.