Марта Тарнавська-Хват До самоти спроба перекладу

 
Я вернусь… Нет, недолгою будет разлука.
Скоро вновь будем радость в печали искать,
Я незваной приду, только  спустится  утро.
Поднимусь  тихо в горы. Есть, что мне рассказать.            

Ты простишь, только я непокорно и гордо,
Как апостол Христа отрекусь от тебя,
И нести тебе буду  презрение твердо,
Пока  верность твоя позовет вновь меня.

Я сбегать буду с гор, вниз к шумящим долинам,
Каждый раз, чтоб послушно являться к тебе.
Без укоров ты встретишь, как блудного сына
И край синего неба протянешь ты мне.

*************************************************
Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні.
Скоро в смутку шукатиму радощів знову,
без запросин прийду, коли промені ранні
поведуть мене в гори на тиху розмову.
Ти простиш, але я — непокірна і горда —
мов апостол Христа, відречусь тебе тричі.
Я нестиму тобі і зневагу й погорду,
поки вірність твоя знов мене не покличе.
Утікатиму з гір в гамірливі долини,
щоб щоразу вертатись в покорі до тебе.
Без докорів зустрінеш, мов блудного сина,
і простягнеш окраєць гостинного неба.