Огорнувшись попелом мереж,
Звідусіль той голос монотонний.
Зверху рукава чиїсь вісонні,
Марево посвячених одеж.
Ще не пролунало міжсезоння,
Плинних таємниць твоїх. А все ж…
Вже здавна турбує біль в очах.
Та нівроку, затишок у домі.
Ти ховала дійсне й підсвідоме.
Ангел розривався на плечах.
Те, що для тебе найбільш вагоме,
Стисло нотувала в цих рядках.
Відштовхнувсь від попелу мереж.
Від забутих снів. Від тебе теж.
2012
Попiл мереж
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2013
Свидетельство о публикации №113011101203
Свидетельство о публикации №113011101203
Рецензии
