В ресторанi

(Александр Блок,  В РЕСТОРАНЕ  - перевод на украинский)


Не забуду ніколи (чи  був він, чи ні,
Вечір той):Як пожежа зорі
Спопелила й розсунула хмари бліді,
І на жовтій зорі - ліхтарі.
 
Зала повна людей, столик біля вікна.
Про кохання музика співав.
В келиху, як аї,  золотого вина
Я троянду тобі передав.

Очі ти підняла. Я твій погляд зустрів
І вклонився, хоча завагався.
Кавалеру промовила з притиском слів:
"Подивися - і цей закохався".

І заграли раптово у відповідь струни,
Заспівали зненацька смички...
Та була ти зі мною  весь час така юна,
Ледь помітним тремтінням  руки...

Ти злетіла, як злякана пташка у вирій,
Ти пройшла - і натовп весь замовк...
І зітхнули парфуми, задрімали ледь вії,
Шепотів щось схвилювано шовк.

Із глибоких дзеркал ти свій погляд кидала
І кричала: "Лови!.." мені мов...
А циганка в намисті в цей час танцювала
Й верещала зорі про любов.

*******************************************************
Александр Блок

В РЕСТОРАНЕ

Никогда не забуду (он был, или не был,
Этот вечер): пожаром зари
Сожжено и раздвинуто бледное небо,
И на жёлтой заре - фонари.

Я сидел у окна в переполненном зале.
Где-то пели смычки о любви.
Я послал тебе чёрную розу в бокале
Золотого, как нёбо, аи.

Ты взглянула. Я встретил смущённо и дерзко
Взор надменный и отдал поклон.
Обратясь к кавалеру, намеренно резко
Ты сказала: "И этот влюблён".

И сейчас же в ответ что-то грянули струны,
Исступлённо запели смычки...
Но была ты со мной всем презрением юным,
Чуть заметным дрожаньем руки...

Ты рванулась движеньем испуганной птицы,
Ты прошла, словно сон мой легка...
И вздохнули духи, задремали ресницы,
Зашептались тревожно шелка.

Но из глуби зеркал ты мне взоры бросала
И, бросая, кричала: "Лови!.."
А монисто бренчало, цыганка плясала
И визжала заре о любви.


19 апреля 1910