Стояти серед площі у снігу,
Чекаючи своєї долі нині ,
Вона в думках твоїх сидить,
І ти не можеш з цим нічого поробити.
Завмер ти, наче не живий,
Ти чуєш кожен подих свій,
Цей сніг знов падає до ніг,
А ці думки у підсвідомість зникнуть.
Перед очима білий пух,
А в серці спокій наступив,
І так не хочеться робити крок,
У сніг, що швидко промайнув…
Думка
© Copyright: Артур Константинов-Винницкий, 2013
Свидетельство о публикации №113011008549
Свидетельство о публикации №113011008549
Рецензии