Очі, що мене закохують,
Прищурені та такі дивні,
Ніби щось приховують
Та по-дитячому наївні.
Так тепло поруч взимку,
Навіть пити вже холодну каву,
З молока відсьорбувати пінку
З тобою навіть це цікаво.
Так рідко щось ми робим разом,
Але бажати це вже пів шляху,
Не можна мати все й одразу.
Чуєш, як шурхотить вітер на даху.
Тихесенько, мовчи, я знаю,
Що кава знов остигла.
Я краще зроблю чаю
Поки змерзнути не встигла.
Ти пам*ятаєш, що ти мій?
Мій до останньої краплини.
Привласнила я навіть погляд твій,
Ти потрібен весь, а не половина.
Так, ти мене бентежиш.
Твій аромат і я божевільна.
Ти таки мені належиш.
А я тону в тобі повільно.
Ти поруч? Ні, мені здалося,
Лише закрила очі.
Я відчуваю твої губи і волосся,
І так у мене вже щоночі.
А зранку кава вже холодна,
Знов, іду робити чай.
Знову з дому йду голодна,
Так кожен день мій зазвичай...
Ти...
© Copyright: Крис Егорова, 2013
Свидетельство о публикации №113011007253
Свидетельство о публикации №113011007253
Рецензии
