Згасає зірка, вже згасає,
Немов загублена душа.
Вона зійшла на небокраї,
Та більш до нас не поспіша.
Вона, як та любов остання,
Згоріла миттю і до тла.
Нема жалю, нема прощання,
Була і ніби не була.
Вона десь є, її не видно,
Бо темна, більше не горить.
То білий карлик, як огидно,
Любов розтрачена за мить.
Всього за мить, а спопелила,
Не підняла, а попекла.
Пішла за світлом добра сила,
А сам лишився без тепла.
Ось так і я, живу згорілий,
За мить усе тепло віддав,
На небі десь, осиротілий,
А як любити і не взнав.
Наднова зоря
© Copyright: Владимир Мирошник, 2013
Свидетельство о публикации №113011005583
Свидетельство о публикации №113011005583
Рецензии
Гарна, мелодійна українська мова! Російською так не скажеш. Сподобалось!
Людмила Махиня 2 08.03.2013 18:33 • Заявить о нарушении
Людмила Махиня 2 08.03.2013 18:33 • Заявить о нарушении
А мне понравился Ваш коментарий, Людмила. Теперь украиские стихи у меня только на украиском сайте. А мова - вона i е мова. З повагою,
Владимир Мирошник 08.03.2013 19:06 Заявить о нарушении
Владимир Мирошник 08.03.2013 19:06 Заявить о нарушении
