Когда в печали роковой разлуки... Из Лины Костенко

                Перевод с украинского

Когда в печали роковой разлуки
наш спутник голос людям подаёт, –
я думаю,
               что в точности науки –
искусство и гарантия на взлёт!

И ни строфы сомнительной, ни тайны,
что губят смысл и логику строки…

А сколько же у нас стихов случайных,
ни для чего – сплошные пустяки!
Слов равнодушных плотности подковы,
затёртых мыслей,
зрелых чувств пробел…

Коль спутник сделать из добра такого, –
Наверно, выше б носа не взлетел.


Оригинал:

Коли у тузі вічної розлуки
супутник людям голос подає, –
я думаю:
               у точності науки
яке мистецтво і натхнення є!

Ані строфи сумнівної, ні слова,
ані одного зайвого рядка…

А скільки в нас поєзій випадкових
з нічого й ні для чого виника!
Байдужих слів металу нетривкого,
думок затертих
і порожніх слів…

Зроби супутник із добра такого, –
напевно,
               вище б носа не злетів.