Вабить і вабить! Зволодіває!
А потім у путах міцно тримає,
Грає… На серці смичечком грає,
Бо все ж таки любо із мандрів стрічає.
Міцною кавою враз пригостить,
І спинить годинник. Спиниться мить.
І поки всміхається рясно мовчить,
Так і хоче пісні своєї навчить.
Читає добріші у світі вірші,
Що пасують до кави, та до душі,
Зростає та втілюється у доверше.
Так сталося зараз. Так бУло уперше.
Стискає в долоні блакить – папірець.
Малюнки дорослого – дітям взірець.
Коли хочеться рухатись навпростець,
І парфумом насичений вітерець,
Посміхає від насолоди,
За своєї палкої вроди,
Тасує нові колоди,
Малює нові пригоди.
Нового кожного поглина,
Рятує від зайвого часом майна,
Опісля, як звіра в капкан пійма,
Й закручує швидкістю диво-млина.
А потім, пізніше, десь на шляху,
У потязі з другом, чи на даху,
Зрозумієш всю щирість цього кохання,
І поглядом пошлеш Львові вітання…
Зваблена Львовом
© Copyright: Кристина Медина, 2013
Свидетельство о публикации №113011001217
Свидетельство о публикации №113011001217
Рецензии