Перебудова
Литва нам приклад свій рішучий подала,
А нами й далі “цар” з престольної керує
І, як раніше, жили тягнуть із села.
Зневіри жар ледь не виплескує за вінця,
Одні слова, а у житті усе не так.
В екрані цирк, бо викидають там колінця,
Та все пустіє, все пустішає продмаг.
Ми ледве “батечка” на пенсію зіпхнули,
А ті, що з ним вели країну в заметіль,
Панують й далі, ну а ми немов поснули,
То ж бо діждемо, як розіпнуть на хресті.
Вкраїно рідна, мовчазна й довготерпляча,
Чому твоя така історія німа?
Ти пана звеш, щоб захистив, а потім плачеш,
А ні, щоб крила ти розправила сама.
Казав Ілліч, що треба спершу розділитись,
Що потім знову об‘єднатись у сім‘ю.
До біса пана! Трударя до трудівниці,
Щоб з трударів створить республіку свою.
Де будуть люди все робити, як уміють,
Де буде людський, не державний комунізм,
Де вільне слово, вільний рух і вільне діло,
Де є що їсти і не буде більше сліз.
12.89 р.
Свидетельство о публикации №113010909449