Згори небесна ллє вода
На нашу змучену господу, -
Неначебто найшла біда
І покалічила природу.
Вода змиває пил віків
І в лісі листя обриває,
Вона засліплює шибки,
Що геть не видно виднокраю.
Хіба нам воду ту простять,
Де чути кислоти шипіння?
Чи ж в ній селяни проростять
Життям пробуджене насіння?
Ніхто не знає ще про те,
Та небо в нас і не питає,
Воно суворе і безкрає
Додолу воду нам несе.
10.89 р.
Дощ
© Copyright: Владимир Мирошник, 2013
Свидетельство о публикации №113010909396
Свидетельство о публикации №113010909396
Рецензии