Пшениця золотаво колоситься:
Пора косить, уже пора косить.
На заклик цей товаришу озвися,
Бо час не спить, він не стає й на мить.
Якщо в цей час змарнуєш хоч хвилину,
То поле вороги твоє зіб‘ють,
А ти без хліба можеш і загинуть
І в рабство твоїх діток продадуть.
Так до коси і в лаву, до роботи!
На шахті, за станком, чи за столом.
І будемо ми працювати доти,
Аж поки засік не заповнимо зерном!
07.1989 р.
Пора косить
© Copyright: Владимир Мирошник, 2013
Свидетельство о публикации №113010905583
Свидетельство о публикации №113010905583
Рецензии
