Ой ви мої клени і осики,
А на півдні тополиний шум!
Україна це моя столика,
Села і міста, де ще й не був.
І живуть тут люди – українці,
Та не знають хто вони такі:
Мову перекручують, калічать,
Слово забуваючи батьків.
Так і щезне мила Україна,
Як під осінь скошений овес,
Встав би батько і побачив сина, –
Обрусівся син його увесь.
Нагадав би, що не злидень босий,
А господар слова він свого,
Що в сім‘ї великій, стоголосій
Мова українська є, його!
06.1989 р.
Ой ви моi клени i осики
© Copyright: Владимир Мирошник, 2013
Свидетельство о публикации №113010905433
Свидетельство о публикации №113010905433
Рецензии