Не можу я забути про Володю
І його спів знов серце зігріва.
І дуже жаль, що чуємо сьогодні
Все рідше добріїї про нього ми слова...
Життя зламало нас. Ми зачерствіли
І вже погасла іскорка в душі,
Яку запалював у нас колись Володя,
Та, все ж, залишилися нам його пісні...
Їх слухаємо та все більше з біллю,
Тому що нового не творить зараз він-
Та, все ж, ми піднімаємось на крилах,
Коли ми слухаємо Вовині пісні...
І в серці нашім не вмира надія,
Що ми почуєм новіїї пісні.
Злети, Володя, знову. Й ми на крилах
Разом з тобою в небеса злетим...
Посвящение любимому певцу Ткаченко Владимиру
© Copyright: Лолита Литвиненко, 2013
Свидетельство о публикации №113010902287
Свидетельство о публикации №113010902287
Рецензии