Вже довгий, неосяжний час
Живу лиш спогадами я.
Ти, відпусти мене, хутчіш
І дай ковтнути це життя.
Всі згадки виють в голові
Весь час п’янію від буття,
Думки отруєні лиш тим,
Що вже не має вороття…
Та довгий, неосяжний час
Здобути прагну я тебе!
Ти неозвіданно погас,
І через це виню себе.
Думки про тебе день і ніч
Мене вбивають повсякчас.
Та Бога я молю лиш щоб
Кохання запал ось цей згас.
В дстань
© Copyright: Мила Кэролайн, 2013
Свидетельство о публикации №113010901491
Свидетельство о публикации №113010901491
Рецензии