Я не маю тепла,я не маю обіймів.
Сум колишніх ночей, обірвав мій граніт.
Я з тобою вже весна, не зустрінусь ніколи.
Лиш навіки обернусь, в попіл дивних ночей.
Я загублена в собі,вже давно безнадійно.
І чекати на поміч більше сил вже нема.
Лиш тому я так сумно навіть і посміхаюсь.
Бо надії нема на безхмарне життя.
Ти поглянеш на мене, посміхнешся красиво.
І забудеш про ту,ким колись я була.
Станем жити щасливо,без білета на кривду
лиш у нових поезіях в дивних книжках.
бiлет у небуття
© Copyright: Марина Юневич, 2013
Свидетельство о публикации №113010901123
Свидетельство о публикации №113010901123
Рецензии