Вклонюся долi

Моя жіноча доле непроста,
Помічена подіями  й роками,
Мій шлях, не завжди щасний у пів ста
Не тільки терном встлався, а й зірками.

Тобі вклонюся я аж до землі,
Подякую, бо за що добре знаю:
Твої дарунки – більші і малі –
Це все багатство, всі скарби, що маю.

Найперший скарб – моя дитина, син,
Мій чоловік коханий, рідні, друзі.
Хоч ворог – невблаганний часу плин –
Вже багатьох забрав на цьому прузі.

Мій другий скарб великий – це земля,
Яка мене на світ оцей зродила,
Моє село, мої степи й поля,
Джерельної води одвічна сила.

А третій скарб – то сонячна душа,
І серце, для других сердець відкрите,
І розум, здатний написать вірша,
І воля свою думку боронити.

За все тобі я, доле, усміхнусь,
У вдячності складу до серця руки –
І Господу тихенько помолюсь
За всі стрічання, й навіть за розлуки.

За те, що на землі оцій живу,
Вдихаю синь небес на повні груди,
За сніжну зиму, осінь дощову,
Й людей люблю за те, що вони люди!