Маленький даруночок

Вона – невсидюче руде дівчиня.
Десь бігає, пляше, малює та пише.
Книжки зачиня, потім знов відчиня,
Щось читає, чи дивиться і не дише…
Він  - статний  та хмурий, ще мовчазний.
Завжди при собі щільно схована мова.
На одному місці, то ж не виїзний,
Тому ця зустріч і не випадкова.
Вона як завжди звідкілясь верталась,
Закохана в місто, мову, людей..
Весь шлях у промінні згадок купалась,
Шоколадом вгощала сусідських дітей…
Він чекав її третю добу підряд,
На пероні, чи поруч, аби не прогавить…
Ретельно підібраний мужній наряд,
І кожну хвилину, щось тай поправить.
Мерехтить та лунає сигнальний дзвінок,
Вона вже вдягнена і на валізах.
Вічна тема для бесіди та для пліток,
Коли руденька щось каже в репрізах.
Він з квітами, щирий, радіший за всіх,
Зустрічає кохану, та ще в таємниці,
Тримає свій намір та серцевий гріх,
Тримає ретельно, як у темниці…
Вона щебече, співа про пригоди,
Сміється, показує фотокартки,
А він чекає слушной нагоди,
Міцно держачись за загартки.
Та ось скінчились її історії,
Вже роздаровані сувеніри,
Розплескані спогади про санаторії,
Всмаковані всі святкові гарніри.
- Тепер і моя стрепенулась черга,
І для тебе дещо тай маю.
Підійди ще ближче то того люстерка,
Заглянь під ялинку. Сюрприз там ховаю.
Вона здивована, наче уперше,
Повільно крокує, та поруч сідає,
Оченята заплющує у доверше,
Й маленький даруночок витягає.
Золотиста коробочка  у долоні,
- Що це, Шановний, не розумію…
Дух захопило, наче в полоні…
- Просити дружиною бути я смію…
Обійми, сльози.. – Дуже приємно!
Якеє гарне, яке особливе!
Але просиш руки моєї даремно, -
І солона з очей полилася злива.
- Не вмію, не можу.. як пояснити?!
Я не готова в серйозні дружини…
Та ти не спіши горювати – тужити,
Чи пориватися на чужини…
Не зараз, пізніше…Дай трішки часу…
Потемнішали риси облич юнака.
- Ти вибач, та відповіді я не знесу,-
Схопив обручку із далека
Зашпурнув її із балкона у сніг,
- Забудь і вибач! Мені вже пора…
Полишив руденьку у самих ніг,
Та швидко вибіг за межі двора.

Моральність історії дуже проста:
Вмійте чекати і понад усе,
Хай Ваша любов цвіте й пророста,
І на крилах терпіння всі біди знесе.