покотилася хвиля по тілу:
розбила скелі суму і жалю,
зігрілась на березі ніжних долоней
ти загорнула мене
у переливи червоних коралів
мов у слова недописаних повістей
я летіла крізь темряву снів
крізь космічні згустки пилу й туману
щоб втопитись в глибинах твоїх морів
стати дном твого океану
в час, коли млість з'єднає серця
коли ми зробим світло з нічого
дівчинко, не забувай:
я - твоя
і більше нікого
л
© Copyright: Тома Солован, 2013
Свидетельство о публикации №113010700980
Свидетельство о публикации №113010700980
Рецензии