Ганна Осадко. Монетка на память..

            Ганна Осадко.

          МОНЕТКА НА ПАМЯТЬ.

          Глеб Ходорковский (перевод)
   
           Поплавки застывающих уток на осенней воде.
           А вода поколышет - и бросит,
           упавши на грудь, как усталая баба,
           и декабрь остаётся в остатке: пусть слабый,
           пусть сладкий,
           пускай невесомый,
          
           пускай - как тогда,

     где сквозь решето туч нам нападало столько снегОв,_
     и до верха засыпало нежностью,
     словно крупою комору...
     принесут со двора нам колядку колядники
     про "Радуйся, дево...
     и мы вместе с хором
     пропоём это "Радуйся..." между двух берегов

     Днепра ли, Дуная - не знаю,
     ну, а там
     междубровия скань,
     паутинка морщин -
     и куда же ты кАнуло -
     бабье лето?
     Одуванчиковое вино( из одуванчмков),хохотушка Лолита?
     Серебряною монеткой
     ты сердце моё отчекань
     и на нитке повесь.
    
     Пусть отныне тебя бережёт...

     Хозяин, радуйся!
    
     Всё уже  началОсь...
    
     всё...


                *   *   *



 дукачик на згадку
Ганна Осадко

Дукачик на згадку

Поплавці захололих качок на осінній воді.
Та вода  заколише – і лише,
упавши на груди,
як заморена  жінка.
І в рештку залишиться грудень:
хай солодкий,
нехай невагомий,
нехай – як тоді,

де  крізь решето хмар  нам нападає білих снігів,
чи  насипле, як борошна,
 ніжності повну комору…
Колядник розпашілий
колядку принесе знадвору
про «Радуйся…» –
 і будем радіти між двох берегів

чи Дніпра, чи Дунаю – не знаю.
Міжбрів;я чекань
павутинками зморщок –
і де ж оте бабине літо?
Де кульбабові  вина  і де реготуля-Лоліта? …
Ніби срібну монетку,
ти серце моє відчекань
і повішай на нитку.
Хай нині тебе береже.
Ой радуйся, господарю…
Все почалося.
Уже.


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111102102723


Рецензии