Тихо вечір ступае по травах,
Засинае в гніздечках пташина.
Тонкий місяць пливе понад ставом
Де по воду приходить дівчина...
Вітерець очерет гне до долу
Коромисло дівчина здіймае.
-Місяченьку, а хто моя доля?
Усміхнувшись тихенько питае.
Білолиця, струнка кароока
Вишиванка, червоне намисто.
Тонкий місяць на небі високо,
Небо сине глибоке та чисте.
Твоя доля – козацькії очi
Його щире кохання та речі.
Як лице спалахнуло дівоче
Коли голос сказав - Добрий вечір.
Озирнулася - карії очі
На устах його усмішка грае,
Як злякалося серце дівоче
Ой козаче! Тебе я не знаю!
А він каже їй лагідні речі
Повні відра її підіймае.
Ти по воду приходиш щовечір,
Я давно тебе серце кохаю...
Добрий вечiр
© Copyright: Лисняк Лидия, 2013
Свидетельство о публикации №113010609895
Свидетельство о публикации №113010609895
Рецензии