Мiркування

Що  було,  те  було,  побуло  і  пройшло,
Хто  що  знає  чи  вісточку  має,
В  місто  вітром  летить,  в  селі  й  полі  дощить,
Сорокою  в  лісі  чи  зайцем  стрибає.

Хто  любив,  хто  з  ким  жив, отруїв  чи  убив,
Хто  що  краде  чи  так  -   забирає,
Мчать  з  екрану  чутки,  наговори  й  плітки,
Нас  зомбують  і  душу  виймають.

Веселиться  народ,  чужий  вабить  город,
Чужа  хата,  сусіда  вродлива  дружина,
Горе  й  щастя  чуже  як  на  возі  везе,
Сварить  маму  з  дочкою,  а  тата -  із  сином.

То  вже  так  повелось,  що  не  все  ще  збулось,
Хто  живе,  хто  гріхи  відживає,
Сили  треба  знайти,  йти  вперед  до  мети,
Може  там  на нас  доля  чекає.
        15.11. 2012р., Київ


Рецензии