Пословицы и поговорки, гуляющие в народе

Маркиз все кости погрыз. (Жуляни, м. Київ).

Випив би, да грошей немає. (Жуляни, м. Київ).

Так, - сказал бедняк, - выпить хочу, а денег нет. (Жуляни, м. Київ).

Так, - сказал бедняк, - и поставил в уголок, чтоб никто не уволок. (Про горілку, м. Луганськ).

Так, - сказал бедняк, - пойду в колхоз – работать не буду. (Західна Україна).

Пойдем напъемся – наберемся. (Жуляни, м. Київ).

Хорош дед Ярош, а у деда Яроша баба тоже хороша. (Жуляни, м. Київ).

Царство небесне всім померлим, а тобі на здоров;я. (Кажуть після їжі, Жуляни, м. Київ).

Нехай буде тобі вдача. (Жуляни, м. Київ).

А хвороба їх знає. (Про щось невідоме, Жуляни, м. Київ).

Риба плаває по дні. (Каже баба коту, коли йому нема чого їсти, Жуляни, м. Київ).

Хорошо только коту. Коту и попу. (А что, поп поправит в суботу и воскресенье, отдыхает всю неделю и куча денег и свиньи и куры. Жуляни, м. Київ).

«Занести». (Винести, вибросити на волю кота або кішку. Жуляни, м. Київ).

«Знайшлися двоє дітей». (Народилися двоє дітей. Жуляни, м. Київ).

Тікай, дядя, нехай тьотя сяде. (Каже баба коту, що зайняв місце. Жуляни, м. Київ).

Утром встал, умылся, помолился. (Про колишній сільський побут. Жуляни, м. Київ).

Кіт вмивається (чипуриться) – гості будуть. (Жуляни, м. Київ).

Стецько. (Це ім;я згадують, коли кажуть на людину, що така собі дурна. Жуляни, м. Київ).

Хазяйка гамно і хазяїн гамно;
А були б не гамно - гості випили б давно. (Жуляни, м. Київ).

Ух, наелся мух, что аж живот вспух. (Кажуть про кота, якитй наївся будь-чим. Жуляни, м. Київ).

Где храм, то и мы там. (Жуляни, м. Київ).

До Димитра дівка хитра. (Жуляни, м. Київ).

У жонатого півдев;ятого, у холостого півшостого. (Жуляни, м. Київ).

Гаряче? Студи, дураче! (Жуляни, м. Київ).

Гаряче? Під носом вітер є! (Про подихи з носу, яким якби можна застудити чось гаряче. М. Кривий Ріг).

Марко опрокинув молоко. Баба йому по лбу ложкою, а він бабу дригнув ножкою. Баба і впала. (Жуляни, м. Київ).

На її гнів не загороджений хлів. (Київська обл.).

Чуже горе не пристане, як своє не (застане). (Київська обл.).

Я сплю. Мені сниться – біля мене молодиця. Лап-лап – її нема. Підманула-підвела. (с. Гатне, Київська обл.).

До Димитра дівка хитра, а після Димитра – хоч задницю нею витри. (с. Гатне, Київська обл.).

Хорошо коту, що на печі спить. (с. Гатне, Київська обл.).

Заробив Іванко, як кіт по заслузі. (с. Гатне, Київська обл.).

Де храм, там і тара-рам. (с. Гатне, Київська обл.).

Взяв Марію, цілий вік дурію. (с. Гатне, Київська обл.).

Де ти набрав такого разговору. (с. Гатне, Київська обл.).

Колисала баба діда з вечора до обіда.
А дід бабці купив капці да короткі і втяв пальці. (с. Савінці, Хмельницька обл.).

Каже дід до баби: “Бабо! Бий яйце на сковороду, а шкорлупу кидай через вікно, нехай знають, що ми їмо” (с. Савінці, Хмельницька обл.).

Який там в нас голод? Жінка взяла четвертушку олії до корка (пробки) і за піст ми ще її не з;їли. (с. Савінці, Хмельницька обл.).

Фома неверующий (м. Луганськ).

Фома неймовірний (Жуляни, м. Київ).

Ой-ой-ой, будет и ай-ай-ай. (Жуляни, м. Київ).

Сироті дійде і в животі. (Жуляни, м. Київ).

Ой ти мене не лай, буде син Миколай. (Жуляни, м. Київ).

Германия, Германия, чтоб ты пропала!
Забрали мого дідочку, щоб я його не кохала! (Жуляни, м. Київ).

Упа-па! Упа-па! Чем я барыня плоха?
Юбочка бордовая, сама чорнобровая! (Жуляни, м. Київ).

Від села до села танці да музики.
Курку, яйця продала – куплю черевики. (Жуляни, м. Київ).

Бог вам суддя, тільки не я. (Жуляни, м. Київ).

Ти мені нужна, як попу гармонь. (Жуляни, м. Київ).

Видно пана по халявах. (Полтавська обл.).

Если аспирант не добъет диссертацию, то диссертация добъет аспиранта. (м. Москва).

В Тулу со своим самоваром не ездят. (м. Полтава).

Где строго – там выведут на дорогу. (м. Москва).

Сбор 2000-2003 гг. Киев - Луганск