Замітають сніги залоскочену римами душу,
Замерзає вона у прозорій холодній пітьмі,
Розбрелися рядки, ніби вівці під дідову грушу,
Кличу я їх назад,зупинились, стоять мов німі.
Чи зберу їх назад,позганяю назад у кошару,
Із простого руна напряду золоте волокно,
Ляжуть нові рядки,ніби промінь прорветься крізь хмару,
Я натчу з тих ниток поетичне рясне полотно.
І розтануть сніги,знов душа загориться весною,
Прилетять знову рими із вирію в рідні краї
На моє полотно ляжуть піснею завжди живою,
Відшукаються в них ті загублені мрії мої.
Рими
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113010604671
Свидетельство о публикации №113010604671
Рецензии