Людмила 31-Хват спроба перекладу Не помнить...

Ти не рахуй, не згадувай, не дихай,
РокИ, як потяг, промайнуть перед тобою…
Вагони потягу забиті всі під стріху
Минулим й давнім. А в майбутньому – не повні.

Таємне майбуття давно чека на тебе
І хоче щільно всі заповнити вагони.
От якщо б знать, щоб підказало Небо,
Де їдуть біль й образи, втрати й втоми!

Я в той вагон би не зайшла нікОли!
Я б краще вибрала вагон собі із світлом…
Гей, потяг! Гей, вагон!... Та ні, навколо –
Лиш колії життя, що вже і так набридли…

****************************************
Не помнить, не дышать и не считать
Года, что мчатся пред тобой, как поезд...
Вагоны все забиты в прошлом там,
А в будущем - пока еще не полны.
Таинственное будущее ждет
Вагонов страстно емкостного наполненья...
Ах поезд! Мне бы просто знать,
В каком вагоне едут сожаленья,
Обиды, боль, потери в никуда.
В такой вагон не села б никогда!
А лучше выбрала б вагон со светом...
Ах поезд! Ах вагон! Ну где ты?