Бузок зів’яв між книжки сторінками.
Зітха відлуння світлих сподівань.
Я марю відпалавшими вустами,
Отруєна розбитістю кохань.
Моє ім’я – нарешті – Порожнеча.
Я кришталева ємність для вина
І безкінечна божевільна втеча
Від себе крізь заплутаність кімнат…
Світанок ковдру ночі відкидає.
Новий бузок рожевим розквіта.
Я мрію, відчуваю та кохаю
І знов вогнем напоєні вуста.
5 січня 2013
Порожнеча
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113010505404
Свидетельство о публикации №113010505404
Рецензии