Мiж буденного та святкового, - ви теж?
то й Голосі Його та Слусі;
й поспіль сполучене з Душею:
яка різниця як, чиєю...
ось нині — вповнені не болю!
й щиро поділимся, й собою!
й життям, пронизливо не знаним!
хоч вікопомно воно з нами!
...його вогні — ношу в собі!
щоб мати прихисток, й давати!
й Духу стихію cю віддати!
без розпитів, зітхань, борні...
Свидетельство о публикации №113010504585
Вітаю, Вас, пане Юрію!
Таки самотужки знаходжу скарби почуттів, приховані й розсипані перлинами по сторінках Ваших!
"й життям, пронизливо не знаним!
хоч вікопомно воно з нами!"
"...його вогні — ношу в собі!
щоб мати прихисток, й давати!
й Духу стихію цю віддати!
без розпитів, зітхань, борні..." -
вбачаю своє давнє, може, ще витягну на розгляд...
то ми з Вами споріднені душі?
тільки Вам дано самою Мовою та її Словом інші душі зворушувати, а я на мові батька лише свою висловлювала.
Та це й не дивно - у Вас Мова обох батьків і Ви її не зраджували.
З теплом та шаною - Олена
Олена Ра 25.03.2013 12:00 Заявить о нарушении
дУші усі рідня, та кожна сім'я має своє...
якщо Ви висловлювали душу у достатній (для неї!) спосіб, то вже якось її розчулювали; ці нюанси й різниці відчуваються одночасно з рухом олівця.
- то вже маєте з чим звернутися й до іншої, навіть не фіксуючи контакти (а вловимої фіксації треба ще дошукатися, або "випадком".
про зради дещо пізніше, наразі не "випадає".
= зі взаємністю!!!
Зозуля Юрий Павлович 25.03.2013 16:43 Заявить о нарушении