Світ, мабуть, в вогні б згорів
У нерозуміннях,
Якби крик поводирів
Не гупав по сінях,
Куди кличете мене,-
Хочу вас спитати,-
Ваш мо' крик мене мине
І моєї хати,
Якщо ви і є той брат,
Що зоветься "ближнім",-
Не покажете мандат,-
Не піднімусь з призьби.
Я вас добре навіть чую,-
Якого я роду,
Краще я поабстрагую,
Подивлюсь в природу...
А природа тільки жде,
Надвечірям блисне,
Вітерець легенький дме,
Шепеляє листям...
Луна, раптом, слово "Гей!",-
То пастух далеко,
Засвистав враз соловей,
Скрикнула лелека,
Дихать чистеє повітря
Діє трохи згубно,-
До сусіда беру "літру",-
Поспівати "будьмо!".
Нащо йти ген до терен
Мені з цього раю
І шукать з поводирем
Якогось печалю.
Поводир
© Copyright: Яян Иванов-Валеков, 2013
Свидетельство о публикации №113010502627
Свидетельство о публикации №113010502627
Рецензии