Веч1р
Красень мідноокий,
Хлопець нежонатий,-
Сходить винувато...
В зниклому прозорі
Ледь тріпочуть зорі..
В гаю, немов той грішник,
Регоче пересмішник..
Верба схилилась в лузі
У чеканні тузі..
В ставу вогнем багаття
Мерехкотить латаття..
Гоміном в степу куня
Луною сюркіт цвіркуна..
Поволі трав стихає спів
І вечір щез у царстві снів...
Свидетельство о публикации №113010511316