Дощ
що увійшов у ритм серця,
Втопив благання спраглих площ,
мої надії - що минеться,
І в розмаїтті парасоль,
стояла я немов в полоні,
Мої засмучені долоні
ловили краплі біля скронь.
А в буйстві дивному стихії,
в потоках чистих, що лились,
Тонули всі буденні мрії,
які сьогодні не збулись.
Свидетельство о публикации №113010510943