Зими свавілля... та арбітр-час...
Ні мрії... ні надій... ні сил чекати... -
Нема нікого, хто почув би... - раз... -
Й нема бажання іншого жадати...
Душі віршованої – нікуди подіти...
У темряві зимовій... серед ночі...
Один слухач... - чужий холодний вітер...
Лише листок... та ледь знайомий почерк..
...Перетворюся я на крапельки дощу...
Сховаюся у сірих хмарах неба...
Я з першим вітром звідси полечу... -
Але хіба ж комусь усе це треба?....
Вночі порину в жах колючих снів... -
А вдень молитимуся, щоб їх не згадати...
Вже крик душі, здається, онімів...
...Або Йому нема чого сказати...
фотограф Виталий Коваленко
Крик душi
© Copyright: Валерия Штиль, 2013
Свидетельство о публикации №113010401998
Свидетельство о публикации №113010401998
Рецензии