Зустрiч
Природа взулась в валянки зі снігу,
Із інею зв’язала білий шарф.
Соромив вітер щічки нам з розбігу.
Бажаннями сріблилася душа.
Ти подихом мережив рукавички,
Орнамент ніжних зірочок вивчав.
Я щебетала мов весняна птичка,
Щокою притулившись до плеча.
Думки губились в білім карнавалі.
Ти дотиком розпалював вогонь.
Гарячий щем в засніженій вуалі
Попрямував до серденька мого.
Обійми розтопили всі крижинки,
Слова забрали тіло у полон.
В душі кружляли ніжності сніжинки.
Вагалась я: це дійсність, а чи сон?..
Горіли губи від п’янких цілунків.
Свідомість огорнуло забуття.
Оздоблюючи вії візерунком,
Мороз рум’янив наші почуття.
03.01.2013р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113010401458
Свидетельство о публикации №113010401458
Рецензии